Грузія — держава, розташована на Кавказі, на перетині Східної Європи та Західної Азії. Країна межує з Росією, Туреччиною, Вірменією та Азербайджаном і омивається Чорним морем. Населення Грузії становить приблизно 3,7 млн осіб без урахування окупованих Росією територій (20% Грузії окуповано Росією).

Історія Грузії в її історії боротьби за свободу. Майже всі найбільші імперії світу намагалися заволодіти цією землею. Але все-таки нам на диво вдалося вистояти і зберегти незалежність. Були часи, коли кілька величезних загарбників одночасно боролися за вплив у Грузії. Причиною всіх цих воєн стало стратегічне розташування Грузії між Європою та Азією на головній торговельній артерії - Шовковому шляху.

Грузинська культура розвивалася протягом тисячоліть, починаючи з іберійської та колхійської цивілізацій. Грузинська культура переживала ренесанс і золотий вік класичної літератури, мистецтва, філософії, архітектури та науки в 11 столітті. Грузинська культура зазнала впливу класичної Греції, Римської імперії, Візантійської імперії, різних Іранських імперій, а пізніше, з 19 століття, Російської імперії.

Неможливо побувати в Грузії і не зачаруватися її традиційною архітектурою, яка налічує понад 1300 років. На вулицях міста, каньйонах річок, гірських вершинах ви побачите старовинні унікальні купольні храми, розписані фресками, створеними за мотивами Біблії.

Більшість населення – православні християни. Грузія – одна з небагатьох країн, де православні та католицькі церкви, синагоги та мечеті будуються поруч. У всіх регіонах Грузії ви побачите стародавні християнські церкви, витягнуті високо в небі, що налічує тисячі років, а деякі з них входять до списку об’єктів всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Більшу частину 20-го століття економіка Грузії була в рамках радянської моделі командної економіки. Після розпаду СРСР у 1991 році Грузія розпочала масштабну структурну реформу, спрямовану на перехід до ринкової економіки. Як і всі інші пострадянські держави, Грузія зіткнулася з серйозним економічним крахом. Громадянська війна та військові конфлікти в Південній Осетії та Абхазії загострили кризу.

З початку 21 століття в економіці Грузії спостерігаються помітні позитивні зрушення. У 2007 році темпи зростання реального ВВП Грузії досягли 12%, що зробило Грузію однією з найбільш швидко зростаючих економік у Східній Європі.

Заборона в 2006 році на імпорт грузинського вина до Росії, одного з найбільших торгових партнерів Грузії, і розрив фінансових зв'язків були охарактеризовані Місією МВФ як "зовнішній шок".

Грузія розвивається в міжнародний транспортний коридор через порти Батумі і Поті, залізничну лінію Баку–Тбілісі–Карс, нафтопровод з Баку через Тбілісі до Джейхана, нафтопровод Баку–Тбілісі–Джейхан (BTC) і паралельний газопровід, Південно-Кавказький трубопровід.

Станом на 2001 рік 54% населення жили за національною межею бідності, але до 2006 року бідність знизилася до 34%, а до 2015 року — до 10,1%.

Як і більшість корінних кавказьких народів, грузини не вписуються ні в одну з основних етнічних категорій Європи чи Азії. Грузинська мова, найпоширеніша з картвельських мов, не є індоєвропейською, тюркською чи семітською. Вважається, що нинішня грузинська або картвельська нація виникла в результаті злиття аборигенів, автохтонних жителів з іммігрантами, які переселилися на Південний Кавказ з боку Анатолії в глибоку давнину.

Етнічні грузини становлять близько 86,8% населення, а решта – це абхази, вірмени, ассірійці, азербайджанці, греки, євреї, кісти, осетини, росіяни, українці, єзиди та інші. Грузинські євреї є однією з найстаріших єврейських громад у світі. Грузія колись була домом для значних етнічних німецьких громад, але більшість німців було депортовано під час Другої світової війни.

Розпад Радянського Союзу в 1991 році дав значний поштовх незалежним ЗМІ в Грузії.

Грузинський народ високо цінує свободу слова та преси. Пострадянські уряди вирішили дозволити незалежні ЗМІ.

Щодо місця Грузії в систематиці медіа-систем, країна, безсумнівно, належить до системи, описаної як «телевізійно-орієнтована». Згідно з останнім опитуванням Національного демократичного інституту (NDI), у Грузії мізерна кількість читачів газет, тоді як телебачення охоплює 72% населення. Більшість національних телевізійних станцій належать підприємствам із міцними політичними зв’язками, що призводить до високого рівня політичного паралелізму.

Друкована преса з обмеженим тиражем орієнтована на політичні еліти та активістів. Друкована преса є незалежною, як і менші теле- та радіостанції. Інтернет безкоштовний.

Регіональні ЗМІ практикують більшу незалежність та етичні стандарти. Але в бізнесі їм важко. Регіональні ЗМІ не охоплюють широку аудиторію, а їх частка в рекламних доходах мізерна. Близько 15% неетнічного грузинського населення Грузії не вміють читати грузинську пресу і не мають власних ЗМІ мовою меншин.

ЗМІ є одними з найвпливовіших інститутів у Грузії, незважаючи на їх нерівномірний розподіл та обізнаність аудиторії про її політичні альянси, редакційний контроль та упередженість (NDI, 2017). Вважається, що його вплив на політичний процес є істотним і набуває різних форм. Проте довіра до ЗМІ падає, а амбівалентність і скептицизм наростають, як показує час – дані серії аналізу Кавказького барометра за 2011-17 роки. Відсутність довіри до ЗМІ не обов’язково означає більш критичне використання джерел ЗМІ та перевірку фактів. Опитування NDI показують, що майже третина грузинів покладається лише на одне джерело інформації з питань громадськості.